Цитата…

Табачніков Станіслав Ісакович народився 01 травня 1940 р. у місті Комсомольськ-на-Амурі Хабаровського краю. Середню освіту здобув у СШ № 2 м. Курахово Донецької області. Навчання продовжив у Кисловодському медичному училищі на фельдшерському відділенні (1957-1959 рр.). Вищу освіту отримав на лікувальному факультеті Донецького державного медичного інституту ім. М. Горького (ДонДМІ) (1963-1970 рр.). З 1961 р. проходив військову службу фельдшером 90 ОУС ВВС; 1965-1970 рр. – підземний фельдшер шахти Ганзівська – 2 ПО «Макіїввугіль» Донецької області. По закінченні  Донецького державного медичного інституту  імені Максима Горького, 01 березня 1970 р. був призначений на посаду лікаря-психоневролога лікувально-трудового профілакторію УВС Мурманського облвиконкому міста Апатіти.

З 06.09.1971 р. працював на посаді старшого лаборанта кафедри психіатрії та медичної психології ДонДМІ, а з 15.10.1973 р. – асистентом цієї ж кафедри. Кандидат медичних наук зі спеціальності «Психіатрія» (09.10.1973 р.). Звання доцента кафедри отримав 25.11.1981 р.

20.07.1984 р. ВАКом СРСР С.І. Табачнікову присуджено науковий ступінь доктора медичних наук, а у 1986 р. – вчене звання професора кафедри психіатрії ДонДМІ. З 01.01.1986 р. по 19.11.1999 р. – засновник та завідувач кафедри психотерапії і психіатрії ФУЛ ДонДМІ, а з 28.06.1986 р. – завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, медичної психології і наркології з курсом сексології ФПО ДонДМІ. У 1978 – 1986 рр. – перший заступник проректора з лікувальної роботи ДонДМІ; 1989 – 1991 рр. – Президент медичних та медико-технічних кооперативів СРСР. З 1992 р. по теперішній час – Президент Асоціації психотерапевтів і психоаналітиків України.

Уперше в Україні у 1991 р. професор С.І. Табачніков організував Донецьке Психоаналітичне Коло разом з Європейською (Франція) школою психоаналізу («Париж-8») та по теперішній час здійснює підготовку кадрів з психоаналітичної психотерапії.

Своїми науковими працями професор С.І. Табачніков зробив вагомий внесок у розвиток психогігієни, психопрофілактики і психотерапії для сучасного промислового виробництва. Неодноразово брав участь у міжнародних виставках «Вугілля-83» (м. Донецьк) і «Вугілля-85» (Чехословаччина), а також ВДНГ СРСР, УРСР з пропозиціями впровадження психогігієни і психопрофілактики у вугільну, суднобудівну, металургійну, хімічну, атомну промисловості, за що був нагороджений однією золотою (1986), двома срібними медалями (1988, 1991) і двома дипломами учасника цих виставок.

Серед нагород проф. С.І. Табачнікова – відзнаки Міністерства освіти і науки України:  нагрудний знак «Петро Могила» (2005) та «Відмінник освіти України» (2007); відзнаки: учасника презентаційного альманаху «Діловий імідж України» (2005; 2013); почесна відзнака Великого князя Володимира – Золотий хрест з бантом – за вагомий внесок у справу відродження духовності і патріотизму, виховання молоді незалежної України (2007); медаль Верховної Ради України «За охорону здоров’я нації» (2012) та зірка «Патріот України» (2013); медаль Верховної Ради України «Флагмани освіти і науки України» (2013); медаль Верховної Ради України «Флагмани сучасної медицини» (2014); Церковна медаль «За жертовність і любов до України» (2016); Почесний доктор (Docteur Honoris Causa Institut Culturel de Solenzara Universite de la Sorbonne, 2018); відзнака – почесний доктор Національного Університету Республіки  Парагвай (2017); Нагрудний знак Київського міського голови «Знак пошани» (2004, 2005, 2018 рр.); Кавалер Ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого (2017, 2018).

Професор С.І. Табачніков брав активну участь у ліквідації наслідків аварії безпосередньо на Чорнобильській АЕС як керівник медичної бригади МОЗ України (з 04.10.1986 по 20.10.1987 рр.), а з 01.01.1988 по 30.06.1988 рр. був керівником реабілітаційно-оздоровчого центру для робітників ВО «Комбінат» (м. Чорнобиль) і ВО «Спецатом» (м. Прип`ять). За активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений двома медалями Президента України Захисника Вітчизни, 1999,  Жукова, 1998 та десятьма Почесними грамотами і Подяками Штабу Цивільної оборони СРСР, двома Подяками Урядової комісії СРСР, подяками Ради Міністрів СРСР і Міністерства оборони СРСР, Почесною нагородою «За Гуманізм» (1996) та орденом Герой Чорнобиля (2012) за рішенням Центральної Ради ВГОІ «Союз Чорнобиль України». 23.06.2021 р. нагороджений академічною медаллю «За участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» (№ 001).

З 20.11.1999 по 15.10.2012 рр. – директор Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (УНДІ ССПН). 15.10.2012 р. обраний за конкурсом завідувачем відділу соціальної та клінічної наркології УНДІ ССПН МОЗ України. З 03.01.2018 р. – заступник директора з наукової роботи і судової психіатрії та експертизи УНДІ ССПН МОЗ України.

З 06.11.2018 по 09.12.2021 рр. – в.о. директора ДУ «НДІ психіатрії МОЗ України», який 27.09.2021 р. був перейменований Міністерством охорони здоров’я України на ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України».

Професор C. Табачніков – засновник і головний редактор Міжнародного психіатричного, психоаналітичного та психотерапевтичного журналу АППУ; член редакційної ради журналів «Вісник психічного здоров’я»,»; «Журналу психіатрії і медичної психології», «Українського психоневрологічного журналу» та інших періодичних профільних видань України, а також головний редактор «Науково-інформаційного  вісника ГО «НАН ВО України». З 25.01.2021 р. – головний редактор циклу колективних монографій «GS Publishing Services» California (США).

 Учасник багатьох міжнародних і всесвітніх конгресів з психіатрії, наркології, психотерапії та психоаналізу (Чехословаччина, Франція, Австрія, Німеччина, Польща, Канада, Греція, Іспанія та інші).

Під його керівництвом виконано та захищено 17 докторських і 25 кандидатських дисертації. Автор 6-ти монографій, 16-ти навчальних посібників, 24-х методичних рекомендацій, 4-х нововведень, 16-ти інформаційних листів. Науковий доробок професора С. Табачнікова сягає понад 500 наукових праць.

 С.І. Табачніков постійно підвищує свій професійний рівень (вищі кваліфікаційні категорії з психіатрії, наркології, психотерапії та медичної психології). З 2001 року по 2021 рік успішно поєднував  організаційну та лікувальну діяльність з названих спеціальностей при консультативно-поліклінічному відділенні Інституту. Має великий досвід та власні розробки в лікуванні хворих, залежних від психоактивних речовин, у першу чергу з алкогольною, тютюновою та наркотичною залежностями. Заслужений лікар України (Указ Президента України від 18 червня 2021 року №257/2021).

З 25.11.2017 року обраний Президентом Всеукраїнської громадської організації «Академія наук вищої освіти України», яку з 14.02.2019 р. перейменовано на ГО «Національна академія наук вищої освіти України», де працює на посаді Президента за основним місцем роботи по теперішній час.

Є президентом громадської організації «Міжнародна академія освіти і науки» з 2016 року по теперішній час.